19 грудня святкують День Святого Микола. У цьому святі прихована історія життя людини, яка жила у другій половині третього сторіччя. Миколай прославився своєю добротою, чуйністю і допомогою нужденним. За добродушність і милосердя Миколай отримав велику подяку і шану від людей і був піднесений до рангу святих.
Існує декілька прикмет та традицій святкування Дня Святого Миколая:
Як каже українська приказка: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи». Відтак перш за все, потрібно віддати усі борги до Дня Святого Миколая.
Також на свято є традиція миритися і прощати, бо, як кажуть, «На Миколу клич друга, клич і ворога, обидва будуть друзі».
Проте найпоширеніша традиція серед українців є лист до Миколая. Напередодні свята діти пишуть листа, в якому згадують всі добрі і погані вчинки, які робили протягом року, а також пишуть свої побажання. А в ніч з 18 на 19 грудня кожному під подушкою Миколай залишає такі довгоочікувані подарунки.
Українці в цей день вірили, якщо 19 грудня йде дощ – буде згодом гарний урожай. А мороз цього дня означав великий врожай хліба й городини. Якщо ж в цей день дороги засипе снігом, то зима буде затяжною та холодною.
Пропонуємо ознайомитися з кількома легендами про Святого Миколая:
Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!»
Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понад міру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.
То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя.
Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А так як він не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.
